
Методист – політ думок у безхмар’я до висот.
Це – професія душі, це – скарбниця знань усіх.
Методист – учитель, друг і порадник, а навкруг
Біля нього скільки світла, що творчість квітами розквітла.
Методист – це в серці стук, працьовитість вмілих рук.
Це методики криниця і майстерності крамниця.

Думати. Міркувати. Запитувати. Експериментувати.
«Заклад дошкільної освіти «ясла-садок» № 135 «Лебідь»
розвиває у дітей ці та багато інших навичок.
З моменту заснування ми допомагаємо дітям кожному етапі розвитку.
Усі заняття спрямовані на повноцінний емоційний та інтелектуальний розвиток дітей.
Завдяки мотивуючим ситуаціям та прикладному навчанню діти успішно освоюють програму.
Методичний кабінет є центром усієї методичної роботи, осередком традицій дошкільного навчального закладу, які вже склалися протягом багатьох років існування.
Основне завдання методичної служби ЗДО – сприяння особистісному професійному зростанню педагогів, реалізація їх творчого потенціалу, впровадження інноваційних технологій.
.jpg)
Забезпеченню цілеспрямованості і послідовності роботи, практичному здійсненню педагогічних заходів допомагає чітке планування та визначення приорітетних напрямків роботи. При визначенні завдань на поточний рік враховані їх сучасність, актуальність, завдання накресленні в нормативних документах, результати діагностування педагогів, наслідки роботи в минулому навчальному році, проблеми над якими працює область та місто, реальні можливості колективу.
На основі намічених проблем розроблена структура методичної роботи з визначенням законодавчих, організаційних, методичних, соціально-педагогічних чинників та спланована система конкретних заходів, форм.

МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ
ЗА ФІЗИЧНИМ ВИХОВАННЯМ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ
НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням забезпечує комплексне здобуття відомостей про стан цієї роботи в дошкільному навчальному закладі спільними зусиллями медсестри та педагогів (завідувача, вихователя-методиста за участі вихователів).
ЗМІСТОВІ НАПРЯМКИ МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ:
1. Контроль за станом здоров'я, нервово-психічного та фізичного розвитку дітей:
• медичні огляди з комплексним медичним обстеженням;
• функціональні проби на визначення можливостей серцево-судинної та дихальної систем;
• розподіл дітей на медичні групи для фізкультурних занять і загартування; індивідуальні призначення обсягів, доз фізичних навантажень у руховому режимі та загартуванні;
• своєчасний перегляд питань про переведення дітей з однієї медичної групи в іншу та про зміну медичних призначень;
• визначення динаміки фізичного розвитку дітей і показників захворюваності (по кожній групі та закладу загалом).
2. Контроль за розвитком рухів і фізичних якостей у дітей (на початку та наприкінці навчального року):
• обстеження фізичної підготовленості дітей за середніми показниками розвитку рухів та фізичних якостей з урахуванням кількісних і якісних показників рухової підготовленості хлопчиків і дівчаток;
• аналіз динаміки змін у розвиткові рухів та фізичних якостей дітей відповідно до програмних нормативів для різних вікових груп.
3. Оцінка організації, змісту, методики проведення форм роботи з фізичного виховання:
• систематичність, тривалість та раціональність розподілу часу між структурними частинами;
• зміст, послідовність дібраних вправ та інших засобів, їхнє дозування;
• норми загартування;
• методи і прийоми проведення кожного заходу;
• раціональність вибору способів організації дітей та використання інвентарю, попередження травматизму в дітей;
• відповідність теми й змісту заходів визначеним завданням та обраній формі проведення; ступінь реалізації поставлених завдань тощо.
4. Оцінка впливу різних організаційних заходів на дитячий організм:
• щомісячне визначення загальної і моторної щільності фізкультурних занять, інших форм роботи (індивідуальне хронометрування) та ступеня фізичних і психічних навантажень на дитину (візуальна оцінка зовнішніх ознак втоми; підрахунок частоти дихання; пульсометрія для побудови фізіологічної кривої фіззаняття - графіка пульсометрїї);
• контроль за реакціями на загартування у дітей, особливо у новачків та ослаблених;
• узагальнення даних про стан їхнього здоров'я та про зміну показників захворюваності.
5. Контроль за організацією рухового режиму:
• доцільність і достатність поєднання в режимі дня різних форм роботи з фізичного виховання;
• визначення шляхом хронометрування та аналізу показників тривалості виконуваних рухів за день чи за інший часовий відтинок, кількості локомоцій упродовж дня залежно від віку та статі дітей, пори року тощо.
6. Нагляд за санітарно-гігієнічними умовами:
• утримання місць занять (групові приміщення, фізкультурні куточки в групах, рекреаціях, фізкультурна і музична зали, басейн, фізкультурний майданчик, ігрові майданчики);
• стан фізкультурного обладнання та інвентарю у приміщеннях і на майданчиках;
• стан одягу та взуття дітей для щоденного перебування в групах та прогулянок, для участі в різних формах роботи з фізвиховання тощо.
7. Робота з батьками та персоналом ЗДО. Істотним компонентом в організації фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі є співпраця педагогічного колективу з родинами вихованців, просвітницька робота з батьками та персоналом дошкільного закладу. Цей напрямок діяльності забезпечується:
• організацією змістовної наочної пропаганди (батьківські куточки, інформаційні бюлетені, фотостенди та ін.);
• обговоренням проблем зміцнення здоров'я і фізичного розвитку дітей на батьківських зборах та консультаціях, виробничих нарадах; • активним залученням технічного, медичного персоналу та членів родин вихованців до безпосереднього спостереження системи роботи закладу, до підготовки та проведення фізкультурних заходів з дітьми та методичної роботи з педкадрами (педради, семінари і практикуми, педагогічні читання тощо).
АНАЛІЗ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ФІЗІОЛОГО-ГІГІЄНІЧНИХ ПОЗИЦІЙ :
1. Коротка загальна характеристика заняття.
2. Вимоги, що пред'являються до діяльності дітей, їхня обґрунтованість із погляду вимог психо- і фізіогігієни. Можливості мобілізації дітей дошкільного віку на сприйняття пропонованого матеріалу. Особливості концентрації, розподіл уваги і чергування різних видів діяльності.
3. Характеристика вікової групи. Порушення здоров'я, фізичні і психічні відхилення, наявність рекомендацій щодо окремих дітей і груп дітей із порушеннями здоров'я, урахування цих рекомендацій.
4. Урахування вікових особливостей дітей і профілактика дезадаптації дітей на занятті. Відповідність мети заняття і складності завдань віковим можливостям дітей.
5. Розвиненість самоконтролю дітей, уміння здійснювати елементарну корекцію.
6. Дотримання гігієнічних вимог до приміщення.
7. Дотримання психогігієнічних вимог при визначенні місця заняття в мережі занять.
8. Наявність або попередження перевантаження дошкільників. Диференціація підходу з урахуванням особливостей соматичного і психологічного здоров'я дітей.
Гігієнічні показники, що характеризують заняття.
Примітка: діяльність ДНЗ сьогодні слід спрямувати на збереження і зміцнення здоров'я дошкільників, і вона може вважатися повноцінною й ефективною лише тоді, коли повною мірою і в єдиній системі реалізуються здоров'язбережувальні та здоров'яформувальні технології:
1. Обстановка й гігієнічні умови в груповій кімнаті (кабінеті): температура і свіжість повітря, раціональність освітлення столів і дошки, наявність/відсутність монотонних, неприємних звукових подразників, спів птахів тощо.
2. Естетичне етнокультурне оформлення інтер'єру кожної групової кімнати, в якому гармонійно переплетено здоров'язбережувальні аспекти і місцевий колорит.
3. Кількість видів діяльності: актуалізація, слухання, розповідь, розгляд наочності, відповіді на запитання, вирішення проблемних завдань тощо. Примітка: норма - 4-7 видів за одне заняття. Одноманітність заняття сприяє стомленню дошкільників. Навпаки: часті зміни (калейдоскоп) однієї діяльності іншою вимагають від дітей додаткових адаптаційних зусиль.
4. Методи навчання: словесні, наочні, практичні (норма - не менше трьох).
5. Добір методів, що сприяють активізації ініціативи і творчого самовираження самих дітей, коли вони перетворюються зі "споживачів знань" у суб'єктів дії.
Примітка: методи - вільного вибору (вільна бесіда, вибір дії, вибір способу дії, вибір способу взаємодії, свобода творчості тощо); активні методи (навчання дією, робота в підгрупах); методи, що спрямовані на розвиток інтелекту, емоцій, спілкування, уяви, самооцінки тощо. Місце і тривалість застосування ТЗН (відповідно до гігієнічних і вікових норм), уміння педагога використати їх як можливість ініціації діяльності дітей.
6. Пози дітей, зміни поз (чи спостерігає вихователь реально за посадкою; чи змінюють пози відповідно до виду роботи, чи проводяться ігри зі зміни варіантів, рухові ігрові моменти, завдання на увагу тощо); включення в заняття здоров'язбережувальних і здоров'яформувальних технологій (посадка дітей за столи (парти) з урахуванням функціональної асиметрії мозкової діяльності, чи використовується комплекс вправ для рухової гімнастики очей, що дозволяє зміцнювати м'язи очей, боротися з міопією та іншими офтальмологічними захворюваннями, використання мистецьких терапевтичних композицій, принципу "емоційних гойдалок", мультисенсорність розвивального середовища, пояснення матеріалу з урахуванням двох півкуль мозку, поєднання індукції і дедукції, символу і схеми з асоціацією тощо).
7. Фізкультхвилинки та інші оздоровлювальні моменти на занятті — їхнє місце, зміст, тривалість (фізкультхвилинки, які супроводжуються веселими віршами, музичними уривками з популярних дитячих пісень тощо). Перерви між заняттями мають бути не менш ніж 10 хвилин. Примітка: норма - на 10-15 хвилинах заняття (залежно від тривалості заняття) по 2 хвилини з 3-х легких вправ (по 3 повторення кожної вправи).
8. Якщо була нагода, чи були в змістовній частині заняття запитання, що пов'язані зі здоров'ям і здоровим способом життя; демонстрація, дослідження цих зв'язків; формування ставлення до людини і її здоров'я як до цінності; вироблення розуміння необхідності здорового способу життя; формування потреби в здоровому способі життя; вироблення індивідуального способу безпечної поведінки, повідомлення елементарних знань про можливі наслідки вибору поведінки тощо.
9. Наявність у дітей старшого дошкільного віку мотивації до навчальної діяльності на занятті (інтерес до занять, прагнення більше пізнати, радість від активності, інтерес до матеріалу, що пропонується дорослим тощо), як використовуються педагогом методи Підвищення цієї мотивації.
10. Психологічний клімат на занятті - наявність емоційних розрядок: жартів, усмішок, використання гумористичних картинок, приказок, афоризмів із коментарями, невеликих віршів, музичних хвилинок тощо.
Наприкінці заняття слід звернути увагу на таке:
• щільність заняття, тобто кількість часу, що витрачає дошкільник на навчальну діяльність. Норма - не менше 50 % і не більше 65-70 %;
• момент стомлення дітей і зниження їхньої пізнавальної активності. Визначається під час спостереження за збільшенням рухових і пасивних відволікань дітей упродовж навчальної роботи. Норма - не раніше ніж через 10-12 хвилин на занятті (залежно від тривалості заняття);
• темп і особливості закінчення заняття: швидкий темп, "зжужманість", немає часу на запитання (формування оцінно-контрольних дій), швидке, практично без коментарів закінчення;
Гігієнічні вимоги до заняття:
1) температурний режим: +15 — +18°С, вологість: 30-60%; 2) фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання); 3) освітлення;
4) попередження стомлення і перевтоми;
5) чергування видів діяльності;
6) своєчасне і якісне проведення фізкультхвилинок;
7) дотримання правильної робочої пози дошкільників;
8) відповідність меблів росту дошкільника.
Схема аналізу заняття із фізкультури:
1. Підготовка посібників (їхня кількість, розташування).
2. Дотримання санітарно-гігієнічних вимог.
3. Розподіл фізичного навантаження за окремими частинами заняття.
4. Зв'язок із попереднім заняттям (закріплення, ускладнення окремих видів рухів).
Структура заняття:
• Тривалість заняття, тривалість кожної частини, навантаження.
• Кількість дітей, що виконує рухи.
• Характер активності дітей під час виконання рухів.
• Якість показу вправ вихователем.
• Відповідність показу і словесного впливу.
• Індивідуальна робота з дітьми.
• Навчальний характер оцінки виконання рухів дітьми.
• Володіння вихователем прийомами навчання.
• Оволодіння дітьми програмовим матеріалом.
• Моторна та загальна щільність заняття.
Контроль за заняттям з фізичної культури
У системі медико-педагогічного контролю головне місце відводиться аналізу занять з фізичної культури як основній формі організованого навчання дітей фізичним рухам та формування їх фізичної досконалості.
Головний зміст цього контролю складає:
• визначення рівня фізичних навантажень на організм дітей, їх відповідність віковим та анатомо-фізіологічним можливостям;
• визначення правильності побудови заняття, його моторної щільності.
Правильність побудови заняття з фізичної культури можна встановити нескладними методами дослідження.
1.Візуальне спостереження дозволяє виявити відповідність фізичного навантаження стану здоров'я та рівню рухової підготовленості дошкільників. Спостереження дають можливість судити про ступінь втомлення дітей за зовнішніми ознаками:
- невелике, звичайне втомлення - незначне почервоніння шкіри, незначна пітливість, трохи прискорене або рівне дихання, чітке виконання рухових завдань, відсутність скарг на втомлення;
- середній ступень втомлення - значне почервоніння шкіри, значна пітливість /особливо обличчя/ частіше дихання з періодичними глибокими вдихами і видихами, порушення координації рухів /нечітке виконання рухових завдань, додаткові рухи, незначні погойдування тулуба/, скарги на втомлення ;
- значне втомлення /перевтомлення І - різке почервоніння або збліднення шкіри /особливо обличчя/, загальна значна пітливість, часте, поверхове та аритмічне дихання, порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, скарги на головокружіння, головний біль, нудоту.
Хронометрування дозволяє підрахувати загальну та моторну щільність заняття.
Загальна щільність визначається співвідношенням раціонально використаного часу до загальної тривалості заняття у відсотках.
До раціонально часу заняття відноситься час використаний на виконання вправ, сприймання та осмислення дітьми пояснень, вказівок, спостереження за показом рухів та за виконанням вправ іншими дітьми, організований аналіз дій своїх товаришів, допоміжні дії - перешикування, установка посібників, і т.д.
До нераціональних витрат часу відносяться: передчасне завершення заняття, перерви в занятті, що викликані порушенням дисципліни, поганою підготовленістю до заняття тощо.
Загальна щільність заняття вважається достатньою при завантаженні його не менш ніж на 80 %.
Моторна щільність заняття підраховується за схемою: у першій графі записують всі види рухової діяльності дитини /ходьба, біг, виконання вправ, гра та інш./, за якою спостерігають протягом всього заняття. У другій графі відмічають показання секундоміра . Фіксують початок заняття та його закінчення. У схемі визначають початок кожного виду діяльності дитини, за якою ведуть спостереження. Кінець його є початком відліку часу виконання наступної дії /секундомір не вимикається/. По закінченні заняття підраховують час, витрачений на виконання вправ та інші види рухової діяльності.
Моторна щільність визначається співвідношенням часу, витраченого на безпосереднє виконання вправ дитиною /за якою спостерігали/ до всього часу тривалості заняття у відсотках. Наприклад, тривалість заняття у середній групі була 28 хв. Діти виконували загальнорозвиваючі вправи, основні рухи, брали участь у рухливій грі, перешиковувалися - 20 хв. Моторна щільність заняття з фізкультури у даному випадку становить: 20×100:28=71% .
Моторна щільність змінюється залежно від змісту, організації, методики проведення заняття, наявності достатньої кількості інвентаря, рухової підготовленості дітей даної групи. Вона буде нижчою, коли дітям запропонують нові незнайомі їм фізичні вправи. Оптимальною моторною щільністю заняття слід вважати для молодшої групи - 60 - 65 % середньої групи - 65 - 70% , старшої групи - 70-75% підготовчої групи - 75 - 80%.
Критерієм ефективності оздоровчого ефекту заняття є показники моторної щільності вищі за оптимальну.
Визначення фізичного навантаження дозволяє оцінити вплив фізичних вправ на серцево-судинну систему дітей, визначити фізіологічну криву. Об'єктивним показником впливу фізичного навантаження на дитину є частота пульсу та частота дихання.
Частоту пульсу підраховують (за 10-секундними відрізками та помножують на 6) 6-7 разів у ході заняття:
• перед початком заняття - за 3 хв. до нього;
• після виконання загальнорозвивальних вправ;
• у середині основних рухів (після другого-третього рухів);
• після останнього основного руху;
• після рухливої гри;
• наприкінці заключної частини;
• через 3-5хв. після закінчення заняття.
Частота пульсу залежить від індивідуальних особливостей дошкільників. Тому в окремих дітей пульс може значно відрізнятися від вищевказаних середніх даних.
При незначному навантаженні (вправи з рівноваги, метання предметів у ціль, на дальність, ігри середньої рухливості) серце скорочується 120- 136 разів за хвилину. При середньому навантаженні - 150-160 разів за хвилину. При високому навантаженні (біг з максимальною швидкістю, лазіння по канату, ігри високої рухливості) - 170-180 разів за хвилину.
Для дітей основної медичної групи гранично допустимі такі навантаження, що викликають частоту серцевих скорочень у дітей 3-4років до 140-160 ударів за хвилину; у дітей 5-6 років 150-180 ударів за хвилину, хоча цей стан дітей має бути коротким - упродовж 2 хв. При правильній побудові заняття пульс відновлюється протягом 3-5 хвилин. У заключній частині він більший від нормального. Якщо пульс відновився вже у заключній частині - навантаження мале, а якщо після 5-хвилинного відпочинку удари прискорені - завелике.
Частота дихання. Під час спокою частота дихання у дошкільників має такі величини за І хв.: 3роки - 28-30 разів; 4роки - 26-28 разів; 5років - 24-28 разів; 6років - 22- 24 рази. Після фізичного навантаження частота дихання може збільшуватися навіть удвічі. Під час виконання інтенсивних рухових дій, вона може досягти 50-60 вдихів і видихів за хвилину. У випадку частого поривчастого дихання, задишки під час ігор значної рухливості та інших фізичних вправ їх необхідно припинити. Час повернення частоти дихання після заняття фізкультурою до вихідних даних залежить від ступеня стомленості та тренованості організму дитини.
Організація занять з фізкультури для дітей підготовчої медичної підгрупи
Діти підготовчої медичної підгрупи (схильні до захворювань) у змозі виконувати програмні вимоги, але з обмеженням, що обумовлюється станом здоров'я. Для дітей, які часто слабують на гострі респіраторні захворювання, гранично допустимою є частота серцевих скорочень до 170 ударів на хвилину, а для дітей з хронічними спалахами інфекції верхніх дихальних шляхів - 150 ударів. Тому ослаблених дітей треба обмежувати у виконанні вправ на швидкість і тих, що вимагають силових зусиль (біг, стрибки, ігри високої рухливості, естафети).
Такі діти на початку навчального року виконують загалом всі вимоги програми, але рухи, що викликають серцеві скорочення вище 150 ударів на хвилину, - лише у 50 відсотків інтенсивності навантаження здорових дітей. У січні-лютому навантаження збільшується до 75 відсотків, у квітні-травні доводиться до 100 відсотків за умови, що дитина регулярно відвідувала дитячий садок. Діти, що повернулися до своєї групи після перенесеного гострого респіраторного захворювання, беруть участь у занятті з фізкультури з першого дня, але інтенсивні навантаження вдвічі менші, ніж для здорової дитини (незалежно від періоду навчального року). Протягом 3-4 тижня навантаження поступово збільшують.
Малята з хронічними спалахами інфекції верхніх дихальних шляхів на початку навчального року і після перенесених гострих респіраторних захворювань у перші дні в садку отримують чверть інтенсивності навантажень з подальшим поступовим збільшенням її обсягу. Якщо стан здоров'я дитини дозволяє, навантаження доводять до рівня, прийнятого для підготовчої групи. Щодо дітей, які слабують на рецидивуючий бронхіт, важливо звернути увагу на постановку правильного дихання. Таким дітям рекомендується більше вправ на верхній плечовий пояс, на профілактику порушень постави та плоскостопості. Для них інтенсивні навантаження - у половинному обсязі, причому краще вдвічі зменшити кількість повторень вправ, залишаючи досить високою швидкість виконання. До дітей з короткозорістю 3,0-4,0Д, а також косоокістю потрібно бути дуже уважними під час вправ зі статичною напругою, різкими рухами, струсами.
Стрибки у довжину, висоту, зістрибування таким малятам можна виконувати лише на м'якому грунті або матах, поролоні. Строго обмежувати вправи на віджимання, піднімання прямих ніг з положення лежачи на спині, скорочується час утримання статичної пози типу "рибка", "ластівка". Перетягування каната, лазіння по канату і жердині, різкий ривок з місця з максимальною швидкістю -протипоказані.
Інтенсивність фізичних навантажень для дітей з вадами зору необхідно підвищувати поступово і дуже обережно. Під час рухливих ігор, бігу, ходьбі на лижах тощо за ними треба уважно стежити, щоб за першими ж ознаками втоми перевести на спокійний вид рухової діяльності. Діти, що перенесли ревмоатаку, через рік після неї поступово входять у навантаження.; для них обмежуються такі вправи, що викликають частоту серцевих скорочень понад 150 ударів на хвилину,- скорочується тривалість бігу на швидкість, обмежується участь в естафетах, рухливих іграх.
Вправи зі статичною напругою, стрибки використовуються дуже обережно. Рекомендуються вправи на зміцнення м'язів спини, живота. Навантаження збільшується поступово, вправ зі складних вихідних положень уникають. Діти, які слабують на діабет чи ожиріння, також мають обмежуватись у фізичних навантаженнях (пульс не більше як, 150 ударів на хвилину) . А от тривалість помірних навантажень (наприклад, повільний біг, ходьба у середньому темпі) рекомендується збільшувати. Невеликі навантаження слід давати дітям, у яких стан здоров'я добрий, а рівень розвитку фізичних якостей низький. Але для них обсяг вправ та їх інтенсивність збільшують швидше, ніж для ослаблених малят.


Збереження та зміцнення здоров’я дитини
в дитячому садку
Одним із основних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» є збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.
Фізичне виховання підростаючого покоління є одним із найважливіших напрямів сучасної дошкільної освіти. Воно спрямовується на збереження і зміцнення здоров’я дошкільників, своєчасне формування у них життєво важливих рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей, забезпечення належного рівня фізичної підготовленості й фізичної культури взагалі, ознайомлення із будовою і основними функціями свого тіла, виховання стійкого інтересу до рухової активності, вироблення звички до здорового способу життя.
Пріоритетність фізичного розвитку дітей визначається чинними нормативно-правовими документами дошкільної галузі – Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру», «Про охорону дитинства». Цими документами держава гарантує усім дітям дошкільного віку реалізацію прав на охорону життя і здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу, забезпечення раціонального харчування, сприяє створенню безпечних умов для формування всебічно розвиненої життєвокомпетентної особистості в процесі суспільного і родинного виховання тощо.
Збереження та зміцнення здоров’я дитини
З огляду на зазначене, діяльність нашого дошкільного навчального закладу спрямовується на збереження, зміцнення й відновлення фізичного, психічного і духовного здоров’я дітей, забезпечення їх своєчасного та повноцінного, гармонійного фізичного розвитку з перших років життя.
У фізичному розвитку дітей наш заклад орієнтується на об'єднання зусиль педагогів і сім'ї щодо охорони життя, збереження і зміцнення дитячого здоров'я, підвищення опорності організму негативним факторам зовнішнього середовища, формування у дітей системи уявлень про власний організм, здоровий спосіб життя, засоби ефективного впливу на стан здоров'я і фізичного розвитку, необхідного набору життєво важливих рухових умінь і навичок, фізичних якостей малят, а також для оптимізації рухової активності дошкільників у процесі організації їхньої життєдіяльності. Реалізація даної мети вирішується розв'язанням комплексу наступних завдань:
ОЗДОРОВЧІ ЗАВДАННЯ:
1. Охорона життя та зміцнення здоровя дітей.
2. Формувати правильну поставу і розвивати всі групи м'язів.
3. Підвищувати рівень стійкості організму до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища.
4. Спонукати дітей до самостійного використання добре знайомих видів і способів загартування вдома і в дитячому садку.
ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ:
1. Формувати уявлення про своє тіло, про необхідність збереження свого здоров'я.
2. Опанування різновидів життєнеобхідних рухів - ходьби, бігу, стрибків, лазіння.
3. Збільшувати запаси рухових навичок та вмінь за рахунок розучування спортисних вправ та ігор з елементами спорту.
4. Формування культурно-гігієничних навичок.
5. Розширювати знання дітей про розмаїття фізичних і спортивних вправ.
ВИХОВНІ ЗАВДАННЯ:
1. Розвивати у дітей інтерес до різних видів рухової діяльності ( навчальної, ігрової, трудової і тощо)
2. Підвищувати рівень довільності дій дітей.
3. Розвивати у дітей наполегливість і витримку при досягненні мети, прагнення до якісного виконання рухів.
4. Розвивати доброзичливі відносини з однолітками в процесі спільної рухової діяльності.
5. Виховувати любов до спорту.
6. Формувати позитивні моральні та вольові риси характеру.
В нашому садочку проводиться повний обсяг форм фізичного виховання відповідно до Програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі".
Сукупність організаційних форм роботи, які впроваджуються в освітній процес, становлять:
- заняття з фізичної культури (проводяться двічі на тиждень за загальним розкладом занять у приміщенні або на майданчику (в період з квітня до жовтня за належних погодних умов і під час прогулянок);
- фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури);
- різні форми організації рухової активності у повсякденні (заняття фізичними вправами на прогулянках, фізкультурні свята та розваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова діяльність, Дні та тижні здоров'я, індивідуальна робота з фізичного виховання).
При проведенні різних форм фізкультурно-оздоровчої роботи педагоги закладу дотримуються рекомендацій щодо їх тривалості, насиченості динамічним компонентом, враховують індивідуальні показники стану здоров'я, самопочуття дітей.
В садочку здійснюється повний комплекс оздоровчо - загартовуючих заходів:
Традиційні:
- ходіння босоніж влітку;
- гігієнічні водні процедури;
- гімнастика пробудження;
- масаж рефлекторних зон стопи, використовуючи "доріжки здоров'я";
- вправи на формування правильної постави;
- гімнастика для очей;
- пальчикова гімнастика;
- масаж долоньок горіхами, каштанами;
- повітряні процедури;
- вітамінотерапія: вживання в їжу часнику, цибулі, фруктів, овочів.
Нетрадиційні:
- дихальна гімнастика;
- психокорекція (казкотерапія, сміхотерапія, психогімнастика).

Педагогами закладу велика увага приділяється валеологічній освіті дітей (прищеплення стійких культурно-гігієнічних навичок, навчання догляду за своїм тілом, навичкам надання елементарної допомоги, формування позитивного відношення до власної статі, розуміння відмінності, норм стосунків між хлопчиками та дівчатками, формування вміння визначати свій стан та самопочуття).
Як результат системного підходу до питань фізкультурно-оздоровчої роботи в закладі спостерігається зниження захворюваності, високі показники фізичного розвитку, у дітей сформовано певні знання з валеологічної освіти, усвідомлення значення здорового способу життя.

Нетрадийційні техніки зображувальної діяльності
Зображувальна діяльність відіграє велике значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Під час зображувальної діяльності дитина має можливість доступними засобами виразити свій емоційний стан, своє ставлення до навколишнього світу, вчиться самостійно створювати прекрасне, помічати його в повсякденному житті, у творах мистецтва.
Для розвитку уяви, творчої активності використовуються нетрадиційні техніки малювання, що демонструють незвичне поєднання матеріалів та інструментів. Малювання зубною щіткою, губкою, ватними паличками, картопляними штампами, пальцями викликає у дітей сплеск емоцій: подив («Замажуться пальці»), радість («А гарно виходить»), задоволення
(«Я зміг!»).

1. Пальчики-на палітрі.
Під рукою немає пензля? Це байдуже! Один палець вмочити в червону фарбу, іншій в синю, третій в жовту... Хіба це не палітра ?.. Тематика занять для малювання пальцями:
• Розсипалось матусине намисто (Посипався веселий горох)
Падають горошинки, підстрибують.. Ось так, високо й весело! І залишаються на альбомних аркушах. (Знайомимо дітей з кольором, формою, ритмом та положенням в просторі).
• Різнокольоровий дощ. Один «кольоровий» палець малює свою хмару і свій дощ, іншій - свою... Вибирайте, пальці, будь-яку фарбу! Від кольорового дощу на душі стає веселіше. (Надаємо можливість радіти різним кольорам та їх сполученням, не боятися фарби)
• • Падає пухнастий сніг. «Білий» палець малює сніг на рожевому папері (ранок), блакитний (яскравий сонячний день), фіолетовий (темна ніч).
• Прикрасимо ялинку до Нового року. Подивіться, яка ялинка (на великому аркуші намальована ялинка). Давайте всі разом прикрасимо її до свята: повісимо намисто, кулі...
2. Друк від руки.
Вмочимо усю долоню або її частину у фарбу і залишимо на папері відбиток. А можна «розфарбувати» долоню в різні кольори. Що вийде? Фарбу не лише бачимо, але й відчуваємо! До відбитку долоні можна додати відбиток одного або двох пальців в різних комбінаціях. Спочатку несміливо, а потім все сміливіше й сміливіше...
Запропонуйте дітям уявити: «Загубили кошенятка на дорозі рукавички... Прикладемо руку до аркуша паперу - одна рукавичка знайшлася! А тепер розфарбуємо ліву руку (вчимося малювати і лівою) і прикладемо її поруч з відбитком правої. Ось і обидві рукавички знайшлися. А відбиток від однієї долоні (без пальців) схожій на чиєсь обличчя. Хто це? Візьмемо пензлик або фломастери і домалюємо необхідні деталі. І ще. Відбиток руки може перетворитися на качку (чотири пальці і долоня - тулуб; відставлений догори великий палець - шия), поважного індика, задиристого півня, гидке каченя, яке перетворюється на чудового лебедя... Фантазуй, твори! Вгадай, щоб це могло бути: кактус у квітковому горщику злий вовк? Індіанець з розфарбованим обличчям? Правда, це цікаво!
3. Штамп, штемпель.
Ця техніка дозволяє зображати один і той же предмет багато разів, складаючи з його відбитків композиції, прикрашаючи ними запрошення, листівки, серветки, сукні тощо.
«Штампи, штемпелі» нескладно виготовити: потрібно взяти гумку, намалювати задуманий малюнок і зрізати все зайве. «Штамп» готовий! Тепер прикладемо її до подушки із фарбою, потім до аркуша паперу. Вийшов рівний і чіткій відбиток. Складай будь-яку композицію. Замість гумки можна використати цупкий поролон або звичайну картоплю.
Молодшим дітям можна запропонувати намалювати квіти для бджілки, метеликів , грибну галявину. В середніх групах можна використовувати «штампи» з геометричними формами (круг, квадрат, трикутник) і мінятися ними.
Старші дошкільники здатні складати більш складні композиції, домальовуючи до відбитків необхідні деталі («Закладки до книжок», «Святкова хустка для бабусі»).
4. Плямографія (за визначенням О.Білобрикіної)
Ігри з плямами допомагають розвивати окомір, координацію і силу руху, фантазію і уяву. Поставимо велику яскраву пляму. Візьмемо трубочку для коктейлю і обережно подмухаємо на краплину... Побігла вона вгору, залишаючи за собою слід. Повернемо аркуш і знову подмухаємо. А можна зробити ще одну пляму, але іншого кольору. Нехай зустрінуться. А на що ще схожі їх сліди? Думайте!
5. Кольорові ниточки.
Візьміть нитки довжиною 25-30 см, пофарбуйте їх в різні кольори, викладіть - за бажанням - на одній стороні складеного навпіл аркуша. Кінці ниток виведіть назовні. Складіть половинки аркуша, притисніть їх один до одного, розгладьте. Потім, не знімаючи долоні з аркуша, правою рукою обережно витягуйте одну нитку за іншою. Розгорніть аркуш... А ниточки незвичайні! Давайте спробуємо.
• Морозні візерунки. Пофарбуємо нитки в білий колір і викладемо їх на папір різних кольорів.
• Країни кольорових снів або Мереживні комірці.
6. Тампонування.
Захоплююче заняття! Зробимо тампон з марлі (його можна замінити шматочком поролону). Штемпельна подушка буде за палітру. Наберемо фарби і легким дотиком до паперу будемо малювати щось пухнасте, легке, прозоре. В молодших групах - хмаринки, сонячні зайченята, снігові замети, кульбабки. Не хвилюйтеся, коли кольоровими стануть не тільки ваші герої, але й руки: вони легко відмиються!
В середній групі великим тампоном дуже приємно малювати пухнастих курчат, веселих зайців, доброго сніговита, яскравих світлячків (домальовуючи необхідні деталі).
А старші дошкільники можуть на інтегрованих заняттях (аплікація + малювання) сполучати цю техніку з технікою «трафарет». Спочатку виріжмо трафарет. Хто який бажає! Потім, притиснувши його пальцем до аркуша паперу, обведемо за контуром рясними і легкими дотиками тампона. Обережно підіймаємо трафарет... Чудо! Чіткий і ясний, він залишився на папері! Все теж саме можна повторити іншим кольором і в іншому місці. А ось завдання трохи складніше. Виріжмо в центрі аркуша силует, прикладемо аркуш до другого аркуша паперу і за допомогою тампону «зафарбуємо» силует. Цікаво! Багато художників працюють цією технікою.
7. Набризк.
Незвичайна техніка її сутність - у розбризкуванні краплин за допомогою спеціального пристосування, яке в дитячому садку нам замінює зубна щітка та стека (дерев'яна паличка з розширеними у вигляді лопатки кіпцями). Зубною щіткою у лівій руці наберемо трохи фарби, а стекою будемо проводити по поверхні щітки - швидкими рухами, по направленню до себе. Бризки полетять на папір, не лише на нього... Ось і усе.
З часом краплини стануть дрібніше, стануть лягати рівніше і туди, куди потрібно. Алє це з часом, тому краще починати засвоювати цю техніку влітку на прогулянці. А тепер за роботу.
• Серветка для мами. Зробимо набризк різними фарбами і помилуємося одержаним ефектом.
• Снігопад. По різному кольоровому тлі білий набризк. Кружляють у таночку білі сніжинки, як у хороводі.
• Закружляла осінь золота. Золотою фарбою набризкати листочки, які кружляють. Пензликом промалювати стовбури.
8. Малювання по зім'ятому паперу.
Ця техніка цікава тим, що в місцях згинів паперу (там, де порушується його структура) фарба під час зафарбовування робиться більш інтенсивною, темною - це називається ефектом мозаїки.
Малювати по зім'ятому паперу дуже просто, і починати це можна в будь якому віці. В старших групах діти самі можуть підготувати «полотно», охайно зім'явши аркуш паперу. А після закінчення роботи помістіть малюнок під гніт. Зовсім інша справа.
9. Монотипія.
Потрібна гуаш різних кольорів і зігнутий навпіл аркуш паперу. Намалюємо половинку круга на правій від згину стороні аркуша, ліву сторону притиснемо до правої і розгладимо. Відкриємо аркуш... Що вийшло? М'яч? А може сонце. Годі домалюємо промені.
Спочатку цю техніку можна використовувати як вправу для розвитку фантазії, уяви, почуття кольору і форми. Нанесемо яскраві плями на одну половину аркуша, притиснемо до неї другу половину, ретельно розгладимо в різні сторони і розгорнемо... Вгадай, що вийшло? (зайченя, квіти, метелики тощо). пропонуємо дітям такі завдання.
• У Країні Двійників. Це незвичайна країна. В ній нічого не буває по одному. Подивіться, я намалюю щось, складу аркуш навпіл, розгорну - і ось вже таких двоє. А що ще є у вашій Країні Двійників?
• Яких я бачив метеликів. Чи знаєте ви, що папір можна згинати у різних напрямках і в різних місцях? Тоді помилуйтеся ошатними метеликами!
• Я і мій портрет, або Близнюки. Намалюємо себе і всі разом посміємося.
10.Малювання по вологому паперу.
Для малювання цією технікою знадобляться волога серветка і ємність з водою. Намочимо папір і розмістимо його на вологій серветці (щоб папір не висихав). Візьмемо акварельну фарбу і намалюємо все, що забажаємо. Починати засвоювати цю техніку можна вже в молодшій трупі. А дітям середньої і старшої груп можна запропонувати такі теми:
• Попливла по небу хмаринки. Провести плавну лінію - і вона перетвориться наприклад: в пухнасту тваринку. А на що ще схожі хмаринки?
• Акваріумні рибки. Зустрілися дві дуги... а вийшла рибка. Домалюємо око. рот, лусочку. А тепер проведемо вертикальні лінії - у воді заколихалися водорості.
• Літній дощик. Мокрі доріжки, блискучі від краплин дерева, миготить чиясь парасолька. І я побіг би під дощем так, щоб бризки полетіли в різні сторони.
• Завірюха Порив вітру, ще один, ще... сніг коле обличчя. Сніг то в'ється змійкою, то здіймається віялом, то несеться у стрімкому хороводі.


Дитина – це художник-чарівник
Зображувальна діяльність відіграє велике значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Під час зображувальної діяльності дитина має можливість доступними засобами виразити свій емоційний стан, своє ставлення до навколишнього світу, вчиться самостійно створювати прекрасне, помічати його в повсякденному житті. Зображувальна діяльність є одним із самих цікавих видів діяльності дошкільнят. Вона дозволяє дитині виразити в зображуваних образах свої враження про навколишнє, відобразити в малюнку все, що чує і знає, навіть запахи, виразити своє відношення до них.
Всі діти люблять малювати, але творчість не може існувати під тиском та насиллям. Адже малювання для дитини – це радісна, натхнена праця. Малювання - одне з найбільш цікавих і захоплюючих занять для дітей дошкільного віку, це найдоступніший вид діяльності, який освоюється маленькою людиною. Ні читати, ні співати дитина ще не може, але вже із задоволенням вимальовує каракулі на папері. Направляючи і підтримуючи дитину в цьому напрямку, ми домагаємось багато чого. Адже у процесі малювання діти удосконалюють спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності.
Дитина – це художник-чарівник, вона повинна відчувати, розповідати про мистецтво фарбами, олівцями, просто рукою, пальцями та іншими підручними матеріалами. Зберегти стійку мотивацію до художньо-творчої діяльності у дітей допомагають заняття з використанням нетрадиційних матеріалів і технік малювання.
Завдання навчальної діяльності:
-
- сприяти розвитку творчих здібностей дітей засобами образотворчого мистецтва з використанням нетрадиційних технологій;
-
- розширювати уявлення дітей про нетрадиційні техніки малювання;
-
- виявляти і розвивати творчий потенціал кожної дитини до сприймання і відтворення декоративного, сюжетного, предметного малювання;
-
- розвивати здатність бачити світ очима художників, помічати і творити красу;
-
- формувати естетичне ставлення до навколишньої дійсності.

Які умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини?
Однозначної відповіді на ці питання психологи ще не дали. Американський психолог Дж. Сміт запевняє, що навчання творчості стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:
1. Фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливість в будь-яку хвилину діяти з ними;
2. Соціально – економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримали негативної оцінки з боку дорослих;
3. Психологічні. У дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.
Але умови створені для малюків – це ще не все. Американський психолог Дж. Гауен розробив корисні рекомендації. Ось найцікавіші з них.
1. Створити дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.
2. Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.
3. Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.
4. Давайте дошкільняті побути одному і дозволяйте, якщо він того хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати його творчість.
5. Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
6. Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.
7. Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.
8. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби – якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.
9. Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом» і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.
10. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.