КАЗКА – ПОДАРУНОК ЩОДНЯ

​

Чому казка – одне з найулюбленіших занять усіх дітей? Чому дитина просить читати казку щодня? А то й не одну. Або просить читати одну й ту саму, але багато разів?

​

   Казка – дивовижне явище в людському житті. І вкрай необхідне. Інакше вона не вижила б упродовж сотень і сотень віків – адже природа достатньо швидко прибирає все зайве – те, що заважає розвитку всього людства в цілому. А казка, яка зародилася тоді, коли рід людський тільки-но усвідомив себе і навчився говорити, жива й до цього часу! Історики стверджують це абсолютно впевнено і навіть категорично: безліч стародавніх казок, що спочатку передавалися з покоління в покоління в усній формі, були записані багато пізніше, але мова і «внутрішні атрибути» ясно вказують на дату їх створення.

   Чарівний інструмент. З «дорослої дзвіниці» те, що казка вижила протягом стількох тисячоліть, може здаватися дивним. Але якщо спробувати розібратися, то виявиться, що нічого дивного якраз і немає. Тому що казка – це не просто розвага для капризного (або слухняного) дитяти, казка – багатопрофільний інструмент, який подарувала людству сама природа. Не так важливо – розповіси ти маленьку казочку на ніч, чи частину великої. Для дитини цінний той факт, що казка «відбувається». І закінчуйте чарівну історію на «найцікавішому». По-перше, це чарівне знаряддя для дитини, за допомогою якого вона вивчає реальний світ. По-друге, це один з найдієвіших інструментів для батьків: за допомогою казок можна достатньо легко і швидко вирішити багато складних виховних моментів. І, звичайно, казка об’єднує, даруючи прекрасну спільну мову для дорослого і дитини, які не за своїм бажанням, а через різницю у віці розмовляють різними мовами.

    Без нотацій! Будь-яка казка повчальна, але водночас вона не нав’язує схему поведінки, що дуже важливо для дитини. Дорослий розповів казку про пустуна Колобка, а дитина отримала відомості про те, як важливо слухатися, не тікати з дому і не дуже довіряти стороннім. І ніхто нікому не читав нотацій. А тільки казочку.

   Усе правильно! Між іншим, казки містять ВСІ схеми правильної поведінки і правильного вибору – на ВСІ випадки життя. Дослідники, які вивчали тисячі казок різних часів і народів, особливо підкреслюють це. Казка допоможе розібратися в тому, що є правда, а що брехня, що таке добро, а що зло, як діяти, якщо ти опинився в, здавалося б, безвихідній ситуації? У цьому казка подібна до гри, за допомогою якої дитина вчиться жити в цьому світі. Різниця в тому, що казка звертає увагу на внутрішній, духовний світ. Пішов Котигорошко виручати братів – а як ще можна вчинити? Плела сестра, обпікаючи руки, для братів-лебедів сорочки з кропиви – та ж вона їм сестра! Пожертвувала Русалочка найкращим, що у неї було – своїм голосом, але ж заради кохання!

   Допоможи, казочко! У психотерапії, особливо дитячій, з успіхом застосовується метод казкотерапії. Але психотерапевти уточнюють: казки – це одне, а казкотерапія – зовсім інше. Звичайні казки можуть слугувати тренуванням, ілюстрацією, моделлю, профілактикою – для багатьох дітей (та й дорослих). Казки, що застосовуются у психотерапевтичній роботі-індивідуальні. Їх складно записати, сторонньому вони можуть видатися невиразними (якщо це не його проблема).

   Які казки читати? Щодо вибору казок, то тут психологи і педагоги одностайні: читати дитині казки треба, орієнтуючись на її вік. Тобто, щоб вона розуміла, про що йдеться мова. Зараз в книжкових крамницях дуже багато яскравих книжечок з приміткою «Казки для найменших». Діти старшого віку самі підкажуть, що вибрати. Зазвичай, п’яти-шестирічні малюки полюбляють не дуже складні казки, а семи-восьмирічним можна починати читати довші, навіть з кількома сюжетними лініями.

    Знову про Колобка? Чому діти так полюбляють слухати одні й ті ж самі казки, які знають вже майже напам’ять? Річ у тому, що насправді дитині дуже спокійно, коли вона слухає те, що знає. Адже вона – не доросла людина, вона в казку вірить і по-справжньому переживає те, що відбувається! Вона знає щасливий кінець знайомої казки, який обов’язково наступить, незважаючи на важкі випробування і несподіванки, що припали на долю головного героя. Тому вона просто слухає розповідь і насолоджується близьким контактом з рідною душею, отримуючи підтвердження любові. Казки можна читати. Казки можна розповідати. У будь-якому випадку – дитина буде зосереджена на казці і на своєму відчутті захищеності з боку батьків.

Скоро дитина виросте і перестане просити розповісти їй казку – всьому свій час. Але якщо ці роки ви були уважними до її прохань, якщо книжка, а також фантазія були вашими кращими друзями, то ви назавжди залишитеся батьками-чарівниками…