Загартовування дітей дошкільного віку

​

       Найліпшим проявом батьківської турботи є спрямування зна­чних зусиль на формування міцного здоров'я дитини. Так що ж робити, щоб дошкільник зростав здоровим? Зміцненню імунітету сприяє загартовування, яке відбувається у різні способи, зокрема:

• прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди;

• провітрювання дитячої кімнати та спальні;

• обливання;

• обтирання;

• вмивання прохолодною водою.

           У загартуванні можна використовувати природні чинники, які посилюють позитивний вплив фізичних вправ і сприяють зміцненню організму дитини. Під час такого загартування батькам, вихователям та медичним працівникам слід уважного спостерігати за дитиною.
Загартовувати - це означає систематично, багаторазово, дозо­вано впливати на організм тими чинниками, що часто спричиняють хвороби. Наприклад, досягати нормального протікання всіх фізіоло­гічних процесів дитячого організму за будь-яких змін температури.
          Головне завдання батьків у процесі загартування - створюва­ти для дитини не «тепличні» умови, а такі, що дадуть їй змогу зміц­нити вроджені захисні сили організму.

​

 

 

 

 

 

 

 

Загартування дитини

​

         Відомо, що вже немовля відповідає вродженими пристосувальними реакціями на вплив різних чинників навколишнього середовища.

        Ураховуючи той факт, що витривалість і регуляторні функції на ранніх етапах розвитку ще обмежені, треба з перших днів життя малюка активно, а головне — свідомо розширювати й удосконалювати регуляторні механізми стосовно таких факторів, як холод, тепло, вологість, коливання атмосферного тиску. Адже з’явившись на світ після комфортних умов, коли організм матері брав на себе всі обов’язки щодо їх забезпечення, дитина мусить перейти на «самостійну роботу» й сама здійснювати регуляторну функцію. І тут розвиток може піти по одному з двох напрямків. Народжена здоровою, дитина, потрапивши в несприятливі умови, стає слабенькою, хворобливою. Або народжена з певними вадами, дитина може розвиватися нормально, якщо для цього створено сприятливі умови.

Звичайно, є і третій напрямок: здорова дитина + нормальне середовище + розумний підхід батьків до загартування.

Сподіваємося, цього разу і ідеться саме про вашу дитину! Чи, може, ні?

       Скільки тривог, хвилювань і безсонних ночей завдають нам часті простудні захворювання дітей, одна з причин яких — не загартованість.

      Цікаво, що теоретично користь загартовування визнає більшість батьків, а от на практиці… «Оленочко, закутуйся краще, а то застудишся!», «Сергійку, не стій біля вікна, а то продме», «Галинко, зав’яжи шарф» — чи не правда, знайомий репертуар? А маленьке опудало, закутане з ніг до голови у зимовий сонячний день коли на градуснику -5°! Теж знайома картина. Навіть у кімнаті деякі запопадливі бабусі та матусі кутають дітей. Та, незважаючи на це, малі хворіють на ангіни, бронхіти, катари верхніх дихальних шляхів тощо. Як же запобігти застуді й захистити дитину від неї?

       Засіб цей простий і доступний всім — систематичне загартовування організму. Ефективність залежить від правильної організації: регулярності, поступовості, врахування стану здоров’я, віку, загального фізич­ного розвитку дитини.

       Які ж способи загартовування? Як їх використовувати?

Почнемо з використання природних факторів — води, повітря, сонячного проміння. Суть загартовування і полягає в тренуванні механізму терморегуляції. У незагартованої дитини цей механізм нерозвинутий.

Найпростіші й найдоступніші — повітряні ванни. Малятам змалечку треба прищеплювати звичку до сві­жого повітря. Це стосується насамперед приміщення, в якому вони перебувають. Його треба провіт­рювати протягом дня якомога частіше. Чисте, свіже повітря (18-19 °С) сприяє доброму самопочуттю, бадьорому стану дитини. Якщо на вулиці температура не дуже низька, можна тримати відчиненою кватирку чи фрамугу весь день. Повітряні ванни для дошкільників тривають від 5 до 10 хвилин при температурі 18-20 °С. Потім кожних 2-3 дні тривалість повітряної ванни збільшується на 2-5 хвилини і доводиться до 30-40 хвилин. Під час цієї процедури дитина частково або повністю роздягнена. Найкраще, щоб під час проведення загартування дитина рухалася, виконувала вправи (комплекс ранкової гімнастики, вправи з м’ячем, скалкою та ін.). Влітку повітряні ванни добре приймати в затінку де­рев двічі на день — уранці й увечері. Дуже корисно ходити босоніж.

         Важливий елемент загартування — тривале перебування на повітрі. Прогулянки за будь-якої погоди — без жодного винятку, без посилань на холод і сльоту. Тривалість їх узимку 3-4 години, а влітку — весь день.

Успішність загартування неабияк залежить від того, як одягають дитину: чимдуж її кутають, тим частіше вона хворіє. Прогулянка не буде в радість «запакованому» по самі вуха малюкові — важко рухатися, швидко перегрівається. Отже, одяг чає насамперед відповідати погоді сезону, бути легким, бажано з на­туральних тканин, не обмежувати рухів. Так, у прохолодну погоду це нижня білизна, сорочка (блузка), штани (спідничка), колготи. У холодну погоду — светр (кофта), спортивний костюм, куртка (пальто), шапка вовняна, сукняна), рукавиці.

Загартування сонячним промінням улітку — сильнодіюча процедура. Приступати до нього можна лише після консультації з лікарем. І під час сонячних ванн, і після них обов’язково треба простежити за са­мопочуттям дитини. У разі виникнення млявості, почервоніння обличчя, головного болю, погіршення апетиту й сну сонячні ванни слід припинити. Приймати їх найкраще вранці — з 9 до 11 години, коли кількість ультрафіолетових променів максимальна. Для цього знаходять сухе, рівне місце на піску або ставлять розкладачку, бажано поблизу водоймища. Голова дитини лежить на маленькому підвищенні й захищена від сонця. Тривалість процедури від 3-4 до 20-25 хвилин, після її закінчення дитина має відпо­чити в затінку 10-15 хвилин, а потім прийняти душ або скупатися. Не можна допускати перегрівання тіла. Пам’ятайте: тривале перебування на сонці не загартовує організм, а, навпаки, ослаблює, завдає шкоди здоров’ю.

       Просте й доступне загартування водою. Водні процедури починають з умивання. Спочатку теплою водою, а потім дедалі холоднішою. Дитину привчають мити не тільки руки й лице, а й шию, верхню частину грудей. Малята дуже люблять бавитися з водою. Цей інтерес використовують, організовуючи ігри з водою (пускання корабликів, миття іграшок).

            Після сну корисні вологі обтирання (1-2 хвилини). Вологою рукавичкою з махрової тканини, губкою або рушником обтирають дитині руки, шию, а потім — верхню половину тулуба й ноги. Розтирають тіло за хо­дом кровоносних судин (від кисті рук до плеча, від стопи до стегна, живіт і груди розтирають коловими рухами справа наліво).

            Маленьких дітей обтирає дорослий, а п’яти-шестирічні це можуть зробити самі. їм допомагають лише намочити рукавичку та обтерти спину. Завершують процедуру енергійним розтиранням рушником до по­червоніння шкіри. Температура для обтирання спочатку 32-28 °С з поступовим зниженням до 22-20 °С.

Загартовуюче значення має миття ніг перед сном. Спочатку обтирають ноги вологим рушником, потім поступово переходять до щоденного обмивання ступень ніг і, нарешті, занурення їх у воду. Вода злегка підігріта або кімнатної температури (16-20 °С). Після процедури ноги насухо витирають рушником.

Ефективний засіб загартування — контрастне обливання ніг, спочатку холодною водою (24-25 °С), потім теплою (36 °С) і знову холодною. Коли дитина звикне до цього виду загартування, можна переходити до обливання, додержуючись принципу поступового зниження температури. Найдійовіший засіб загартову­вання — душ і купання. Купатися в природних водоймищах (річці, озері, морі) найкраще після ранкової гімнастики. Поєднання дії води, повітря, сонячних променів і руху дає чудові результати. Температура води має бути не нижчою за +22 °С. Тривалість перебування у воді від 2-3 хвилин для дітей 3-5 років до 5-10 хвилин для п’яти-семирічних. У воді дитина має якомога більше рухатися. При перших ознаках оз­нобу (посинінні губ, гусячій шкірі) купання слід припинити й розтерти дитину сухим рушником до по­червоніння шкіри.

          Батьки часто запитують, чи обов’язково вивозити дітей на південь — на море. Відповідь на це запитання не однозначна. Так, для малят до трьох років ця поїздка може виявитися несприятливою. Дитині важко звикнути до нових умов і насамперед до різкої зміни клімату. Слід ураховувати, що акліматизація триває близько 2-3 тижнів, отже, тривалість перебування на півдні має бути не менш як два місяці. Тільки тоді можна сподіватися на оздоровчий ефект.

           Найкращий відпочинок, найкраще загартування дитини відбувається у звичній кліматичній і побутовій

обстановці.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Коли і як починати загартовувати дитину?

​

Проводити процедури загартування необтяжливо і просто, якщо ввести їх до розпорядку дня. У разі регулярного проведення таких процедур сформовані батьками навички поступово перетво­ряться на спосіб життя дитини.

Загартовування треба починати лише тоді, коли дитина здоро­ва, і ліпше за все з настанням теплої пори року. Першим етапом має стати загартування організму під час щоденних гігієнічних про­цедур. Умиватися дитина має без сорочки. Так вона має змогу вими­ти шию і верхню частину грудей і потім насухо витертися рушником.

Перебуваючи вдома, важливо стежити за температурним режимом. Температура повітря в кімнаті не - має перевищувати +18...+20 °С, а вода для умивання - не вище ніж +17 °С. Провітрюва­ти кімнату слід не менше ніж 4-5 разів на день. Єдине попередження - уникати протягів, аби запобігти застуді. Якщо в кімнаті протяг, то дитина має перебувати в іншому місці.

Загартовування водою слід проводити поступово - через кожні 5-7 днів знижувати температуру води на 1 °С, водночас уважно стежи­ти за самопочуттям дитини і швидкістю її зігрівання після процедури.

Іноді потрібно тимчасово припиняти гартувальні процедури, зо­крема у зв'язку з хворобою дитини. Після одужання їх потрібно від­новити, проте продовжувати за температури води не нижче за +23 °С і меншої тривалості самої процедури.

 

Які способи загартовування рекомендувати батькам дошкільників?

​

             Про те, як правильно загартовувати дитину, варто порадитися з педіатром. Знаючи особливості розвитку дитини, він може дати конкретні рекомендації. Розглянемо найбільш поширені способи за­гартування.

Одяг дитини необхідно добирати відповідно до погодних умов і рівня її фізичної активності*. Через високу рухову активність діти менше мерзнуть ніж дорослі. Одяг має бути з натуральних тканин, щоб дитина не пітніла.

Завжди можна взяти з собою на прогулянку запасні речі, в які вдягнути дитину, якщо похолоднішає.

Удома треба одягати дитину так само, як дорослого. Якщо в помеш­канні тепло, досить трусиків і майки. Ходити вдома найліпше босоніж, але не по підлогах із кахелю чи ламінату, застеленому на бетонну пли­ту. У такому випадку необхідно одягати шкарпетки чи взувати капці.

Важливим способом загартовування є прогулянки на свіжому повітрі. Уже з перших днів життя дитині необхідно хоча б декілька годин перебувати надворі.

          Вплив сонячного проміння — головне джерело вітаміну D), який у свою чергу відповідає за правильний ріст дитини. Тому варто яко­мога більше вільного часу проводити на свіжому повітрі, тим більше в теплу пору року. Улітку можна поставити на балконі або біля бу­динку басейн, у якому дитина плескатиметься.

Також потрібно якнайчастіше виїжджати на природу: до лісу, річки, моря.

Повітряні ванни - це ефективний спосіб загартування, який проводять у будь-яку пору року в приміщенні за температури +16 °С..+18 °С. При цьому дитину одягають лише в білизну.

Приймати повітряні ванни починають за температури +18 °С й тривалості 5-10 хв. Протягом подальших десяти днів тривалість повітряних ванн поступово збільшують до 20 хв., а потім знижують температуру в кімнаті на 1 °С кожні 5 днів. Лише вже загартовані діти можуть приймати повітряні ванни за температури +10...+12 °С. У весняний і літній періоди повітряні ванни приймають надворі.

               Дуже корисною для організму дитини є ходьба босоніж. Улітку на свіжому повітрі можна ходити по траві, піску, гальці тощо. У приміщен­ні ж доцільно застосовувати загартувальний комплекс «соляна доріж­ка». Розпочинається «соляна доріжка» резиновим килимком з висту­пами, на якому дошкільник стрибає. Це активізує рефлекторні точки стопи, що позитивно вливає на імунітет. Потім дитина ходить босоніж: по махрових рушниках, змочених у розчині морської чи кам'яної солі Далі дитина йде, витираючи ноги від солі, змоченим прісною водою рушником. Останній етап «соляної доріжки» — прогулянка сухим руш­ником. Після закінчення вправи дитина має одягти сухі шкарпетки.

Запорукою міцного здоров'я є водне загартовування. Корисно в кін­ці кожного купання обливати дитину водою, на декілька градусів холод­нішою, ніж була під час купання. Поступове зниження температури водії поліпшує тонус її м'язів і підвищує імунітет. Для поліпшення кровообі­гу, стимулювання обміну речовин і заспокоєння нервової системи у воду можна додавати багату на мікроелементи морську сіль або відвари трав,

Слід зазначити, що загартовування водою слід починати в теплу пору року, щоб до осені організм дитини вже був добре загартований.

             Для дітей, які часто страждають на нежить і кашель, підго­товкою до водних процедур є сухі розтирання тіла жорсткою волоха­тою рукавичкою до почервоніння шкіри.

Проводити розтирання слід одразу після ранкової гімнастики. Через два тижні регулярних розтирань можна перейти до вологих обтирань. Рукавичку потрібно змочити водою за температури +30 °С, віджати і швидко обтерти груди і живіт дитини, а потім витерти їх махровим рушником. Так само розтерти спину, потім - руки і ноги.

Кожні 5-7 днів температуру води знижують на 1 °С, доки вона не буде +15 °С. Якщо дотик вологою рукавичкою дитині неприєм­ний, можна не знижувати температуру води, а залишити на позначці +20 °С. Такі обтирання потрібно проводити впродовж року.

         Темп зниження температури і застосування масажної щітки ви­значають відповідно до реакції дитини на процедуру.

         Після кожної процедури дитина вдягає суху білизну.

         Якщо дитині не до вподоби обливання водою з голови до ніг, то необхідно привчати до цієї процедури поступово: спочатку облива­ти прохолодною водою лише ніжки, потім - по пояс. Коли такі про­цедури стануть звичними, час переходити і до повного обливання. Загалом обливання проводять так: піввідра води виливають на . одне плече дитини і стільки ж на інше. Можна також застосовувати душ. Температуру води спочатку встановлюють +33...+32 °С, а че­рез 5-7 днів знижують на 1 С°, поступово доводячи до +20 °С. Після обливання тіло дитини розтирають до почервоніння шкіри.

          Одним із найліпших способів загартування є купання. Починати купання дітей слід за температури води не менше ніж +18 °С. Перших 2-3 купання дуже короткі: достатньо лише увійти у воду і пірнути 2-3 рази. Після купання слід добре розтерти тіло дитини рушником.

Наступного разу тривалість перебування дитини у воді зростає до п'яти хвилин. Потім час купання слід поступово довести до два­дцяти хвилин.

Якщо у воді або після виходу з неї дитині холодно, у неї «гусяча шкіра», посиніння губ і тремтіння, то купання було занадто тривалим.

           Для щоденного миття ніг холодною водою в таз наливають воду, дитина опускає туди ноги по щиколотку і топчеться 2-5 хви­лин. Після цього насухо витирає ноги. Спочатку температура води становить + 34...+35 °С. Через 3-5 днів слід знизити температуру на 1-2 °С, доводячи її до +15 °С і навіть до +10 °С. Під час миття ніг по­трібно стежити за тим, щоб дитині не було холодно. Після ванни ре­тельно розтирають ноги рушником.

          Ці процедури мають бути щоденними. Якщо дитина захворіла, їх проведення тимчасово припиняють, а після одужання - розпочи­нають систематичне проведення процедури з теплішої води.

​

Протипоказання до загартування дошкільників

​

       Якщо дитина захворіла чи погано почувається, то загартову­вання слід припинити, незалежно від способу його проведення. Це загальне правило загартування, проте існують і специфічні проти­показання до деяких процедур. Зокрема повітряні ванни не прово­дять за сильного вітру і несприятливої погоди. Якщо дитина трем­тить, у неї «гусяча шкіра» тощо, то процедури слід припинити.

       Протипоказаннями для прийняття сонячних ванн є:

• температура повітря вище +30 °С;

• усі форми диспепсії;

• кишкові інфекційні захворювання;

• гострі запальні захворювання.

    Можливість прийняття сонячних ванн при туберкульозі легень вирішує лікар залежно від перебігу хвороби і стану хворого.

   Купатися та плавати в басейнах та у відкритих водоймах заборонено у разі епілепсії або епілептичного синдрому, захворю­вання нирок, активної форми туберкульозу. Також не дозволяють купатися дітям з підвищеною температурою тіла та з гострими за­хворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Розпочавши загартування дитини, не варто чекати дуже швид­кого результату. Лише систематичне проведення процедур зміцнить її здоров'я. Наостанок слід наголосити, що процедури загартування мають викликати у дитини приємні відчуття, тому дуже важливо знайти до дитини індивідуальний підхід.

 

 

​